Поэзия этого мира

737 подписчиков

Свежие комментарии

  • Kajna V
    Война закончится тогда. когда этого захочет президент. Пока его предприятия работают на войну, пока идет отмыв миллио...Коли закінчиться ...
  • Kajna V
    Враг украйны сидит в Киеве..Не падай, Вкраїно
  • Татьяна Лисненко (Клименко)
    Спасибі.Коли закінчиться ...

Поезії Т. Лісненко

 

 

  Тетяна Лісненко    м. Ромни

 

Роки – мов коні…

Уже сповзає лист із мого саду,

Але виною в тім зовсім не ми.

Іду по стежці твого листопаду,

А в серці гучно гуркають громи…

Вже мрії всі дощами перемито,

Життя було шалене й молоде.

Пройшло воно, і вицвілось, як літо,

І тих років не знайдемо ніде…

Літає лист, сріблиться павутина,

По стежці осінь нехотя бреде,

Он відцвілася мальва біля тину,

І дощ грибний із вечора іде…

І в душу осінь стукає тривожно,

Гудуть вітри осінні, мов круки…

І як спокійно жити отак можна,

Коли, мов коні, мчать твої роки..?

                          ***

Рядки мої і букви – серце пише,

Вони – як в землю кинуте зерно…

Ними хворію, тішуся і дишу,

Вони – життя мойого полотно.

В душі моїй клубочаться хмарки,

Немов під осінь: сиві й навісні...

А я саджаю зболені рядки,

Неначе мак на білім полотні…

Нехай цвітуть рядки мої, як диво,

І плід дають добірний у душі.

Не лиш мені, - хай всім буде красиво

Коли звучать мої думки-вірші…



                      ***

Як мені до тебе долетіти,

Доповзти, добігти чи дійти?..

Я завжди прийду, хоч з того світу,

Хоч мостів нема через світи…

Розділяють нас дощі і грози,

Кілометри, часу небуття…

Скрижаніло серце, руки, сльози…

І нема нічому вороття…

Я тобі постукаю весною

У вікно заплакане вночі…

Я загляну гілкою рясною,

Коли будеш плакать при свічі…

Покладу в постіль тебе пухову,

Безліч слів німих наговорю.

Запалю свічу нашу і знову

На вогні невидимім згорю…




                 Роки

 

Переплелись стежини, мов коріння,

Перехрестились, наче ті мечі…

І днів минулих катма воскресіння, -

Вже сиве пасмо квітне на плечі…

 

Немов вітри, роки прошелестіли,

Дощі були і гуркали громи…

Вже на деревах листя облетіло

Й на мрії жовтень висипав дими…



Життя крутило швидко нам педалі,

Хоч були срібні, навіть золоті…

Ми здобували «грамоти» й «медалі», -

Усе було в шаленому житті…



Тепер вже осінь… Квітнуть хризантеми,

В вікно безлисті стукають гілки…

А ми читаєм вічні наші теми,

В зітханні лічим сходжені роки…




 




Картина дня

наверх