Моя ти нене, вибач за розлуку,
Я ще вернусь на батьківський поріг.
До серця прикладу тремтячу руку,
Вклонюся мамі аж до самих ніг.
...Все дивишся, матусю, на дорогу,
Чекаєш нас і місяці, й роки.
Тамуєш біль і приспану тривогу,
Жиляві руки тулиш до щоки.
Тобі вітри вже вибілили скроні,
Та доброта в душі не висиха...
Цілую я натруджені долоні,
А пісня колискова не стиха...
Чекай на мене, з вітром я прилину,
І знов заквітнуть мальви й чебреці.
Повір мені, тебе я не покину,
Чому ж тремтить сльозинка на щоці?..
