Поэзия этого мира

738 подписчиков

Свежие комментарии

Спомин

             Спомин

Зростала я між травами й дощем,

І в мені били струмені живі.

Хоча в душі ятрився тихий щем,

Снували якісь мрії в голові.

Мені так пахли батькові покоси,

Їх запах хутко вечір замітав.

А вітер розплітав русяві коси,

Й чимдуж мене в дитинство повертав.

Стежина десь губилась біля річки,

А в лузі – смолка, кукіль, чебреці.

І далі – сад, де гронами порічки,

Рум’янець їх - у мене на щоці.

А там звисають яблука і сливи,

Яка в цім світі Божа благодать!

Зростала я весела і щаслива,

Тепер словами це не передать.

Картина дня

наверх