Там, де дикі гуси пір’я погубили,
Де війни грозою прим’ята трава, -
На світанку сина вороги убили:
Із туману чорний смуток виплива…
Приспів: Плаче вітер, стогне і ламає віття,
України рана у душі пече…
Чорним болем виросло у душах жахіття,
Що в серце поцілило, ранило плече.
Ой, синочку, сину, чом відцвів так рано?
Полинова доленька випала тобі.
Ти знайшов спочинок, де круті кургани,
Де волошки квітнуть в житі голубі.
А мамине горе віття розкидає,
Пустоцвітом в землю падають роки…
І вітер печалі в пам’яті гойдає
Вишиті весільні сину рушники.
Приспів (той же).
