Поэзия этого мира

738 подписчиков

Свежие комментарии

  • Kajna V*
    Война закончится тогда. когда этого захочет президент. Пока его предприятия работают на войну, пока идет отмыв миллио...Коли закінчиться ...
  • Kajna V*
    Враг украйны сидит в Киеве..Не падай, Вкраїно
  • Татьяна Лисненко (Клименко)
    Спасибі.Коли закінчиться ...

На Миколая (сповідь сироти)

Сповідь сироти

Святий Миколаю, тебе я не бачу,

Але переконана: Ти в світі є!

Я часто печалюсь, сумую і плачу, -

Таке нещасливе дитинство моє…

Нема в мене батька і рідної неньки,

Здається, нікого у світі нема.

А я ж невелика, а я ще маленька,

В великому світі без роду – сама…

Так хочеться сонця, так хочеться ласки,

Щоб хтось притуливсь до моєї щоки,

Щоб на ніч повів лабіринтами казки,

До щастя, до віри, скоріш – навпрошки.

Щоб хтось по голівці погладив рукою,

Зігрів мої руки у теплій руці,

Тоді б не була моя доля терпкою,

І сліз не було б на дитячій щоці…

Тоді б я була найщасливіша в світі,

Як в небі весняному жур-журавлі.

…Сьогодні ж  від мами і тата – привіти

Приносять вітри на холоднім крилі…

То добре ще те, що живу в інтернаті,

Ця школа знаходиться в древнім Ромні.

Тут щирі дорослі, на ласку багаті,

Вони навіть рідними стали мені…

І все отут є: і книжки, й подарунки,

І квіти, й цукерки, й комп»ютери є.

Але тут нема найціннішого трунку,

Який розтопив би сердечко моє…

Хотіла б я мати тепленьке гніздечко,

Але не державне! Маленьке – своє.

Почуй, Миколаю, як б»ється сердечко,

Воно мені спатки щоніч не дає…

Коли я лягаю у ліжечко спати,

То згадую дім і собачку – Чижа,

І теплі млинці, що приносила мати… -

Тепер і перина, й подушка чужа…

Ніяк я не звикну, що діток багато,

Тут вчителька-мама – на всіх нас одна.

А я б так хотіла, щоб лиш моя мати

Мені всю любов віддавала сповна…

Але ж  так не буде. Я добре це знаю,

Тому я свій смуток в душі і ношу.

То ж милий і добрий, СВЯТИЙ МИКОЛАЮ,

За сиріт усіх, не за себе , прошу:

Дай діткам усім і наснаги, й терпіння,

Дай друзів багато, прошу, - на віки.

Дай їм і здоров»я, й святого прозріння,

Добра й милосердя на довгі роки.

Щоб мами і тата дітей не губили,

А ніжили їх і плекали в теплі.

Любов»ю щоб Божою діток любили, -

Вони ж бо беззахисні, слабі й малі…

Щоб діти, як листя, в світах не літали,

Щоб з голоду їм не прийшлося вмирати.

А вдома із татом і мамою спали…

Яке ж бо це щастя – є батько і мати!!!

Святий Миколаю! Мабуть забагато

Я хочу в цім світі, але не вини.

Хоч я ще маленька, та хочеться свята,

І вирвать з життя кропиву й полини…

…Вже вечір надворі. Запалені свічі…

Хвилююсь у темряві. Жду і мовчу…

Заглянь, Миколаю, скоріше у вічі,

Й згаси у долонях холодну свічу…

Та я ж ще маленька, гріхів не зробила,

Хіба за батьків нести хрест на спині?...

Я їх все одно і таких полюбила,

Вони найрідніші у світі мені…

…Ось чую – іде… І хвилююся дуже.

Мовчати? Чи плакать? Невже обмине?..

Лютий вітер крилом гілля яблуні струже,-

Ось зайде в кімнату,  побачить мене…

Торкнеться до скронь – і я Ангелом стану,

Добро, наче іскри, сипне з рукава.

Й не стане у мить зла, неправди й обману,

І мама моя буде знову жива…

Ось рипнули двері. Свіча спалахнула…

До мене завжди він отак поспіша…

Зраділа-зраділа, і тихо зітхнула:

«Бач, навстіж розкрита дитяча душа…»

 

Картина дня

наверх