Для тебе, мамо
Для тебе зорі з неба я дістану,
Тобі я заспіваю пісню для душі.
А хочеш, серед ночі Мавкою я стану,
Для тебе присвячу усі свої вірші…
Для тебе я веселку намалюю,
Там неземні всі будуть кольори…
Весь білий світ тобі я подарую,
Усе віддам! Усе-усе! Бери!
За тебе я святим всім помолюся,
Якби вони тобі продовжили роки –
Як в твої карі очі я дивлюся,
То бачу там і небо, і зірки…
Для тебе стану я і осінню, й весною,
Заквітну білим квітом навесні,
Торкну тебе струною голосною,
Приснюсь тобі вночі у розовому сні…
До тебе я прийду з дощами і грозою,
А може, з тихим вітром уночі…
Зі щирим сміхом, може, із сльозою,
Можливо, вдень, а може, при восковій свічі…
Прийду до тебе я і тихо, і тривожно,
У шибку темну стукну, крадькома,
І знов почую: «Стукати не можна,
Нікого вдома вже давно нема…»
А я все вірю в чудо чи примари,
Себе все тішу: поруч, поруч ти.
І нехай сонце закривають хмари,
Хай навіть навпіл краються світи, -
Живу тобою, вірою святою,
Ти гордо йдеш за мною крізь літа
Стежиною із зілля, золотою,
Тобі шепочуть знов мої вуста…
А я для тебе віршів наскладаю,
Щоби від них хмеліла голова…
Зоря впаде із неба – загадаю
Почуть від тебе лагідні слова…
Тебе й ві сні я ніжно обіймаю,
Як теплий вітер землю обніма…
Від тебе, мамо, кращої немає,
Й ріднішої за тебе теж нема!...
