На информационном ресурсе применяются рекомендательные технологии (информационные технологии предоставления информации на основе сбора, систематизации и анализа сведений, относящихся к предпочтениям пользователей сети "Интернет", находящихся на территории Российской Федерации)

Поэзия этого мира

729 подписчиков

СПОДІВАЮСЬ без надії...

Сподіваюсь без надії

Питаю я: чи ти сліпий, чи зрячий?..

А може, уже ні в кого й питать?..

Дивлюсь вперед – і поле дике бачу,

Немає цвіту – нічого й топтать…

Чи віриш ти, що ми живем на тризні

Бездушних, підлих і байдужих чаш?..

Тож як нам жить у вкраденій Вітчизні,

Чи уже край наш, може, і не наш?

Але ж не всі, не всі повимираєм,

Не всі на небо підем голубе…

Гордиться будем зубожілим краєм,

Шукать в собі ошуканих себе.

Так, ми спіткались в горі непідкупнім,

Давились ми.., нас їла дика лінь…

Ми що нащадкам віддамо наступним?

Залишим що для нових поколінь?..

Ми п»єм вино: по вінця повні чаші,

Лунає з душ такий шалений крик.

Байдужі й злі, змертвілі наші душі,

Забули ми священний Божий лик.

І скажеш ти – ми ще живі? Не вбиті?.

Так все єство – отрутою ущерть!

Так-так, ми є, ще дишуть наші миті,

Від себе гоним і хвороби, й смерть…

Хоч кожен день і ніч  – в шаленім божевіллі,

Хоча вже кров остання стікає з наших жил, -

Надія жде рятунку в душі, у серці, в тілі,

Тож ще якось живемо й не риємо могил…

Звертаюсь ні до кого, ні в кого я питаю:

Навіщо душу й серце за гріш свій продали?..

В гарячому зітханні я виходу шукаю,

А бачу тільки купи гарячої золи…

Принижували бідних… А скільки їх у світі!

Все брали, поїдали, бо йшла, як кажуть, масть.

І що там ті онуки, батьки старі і діти, -

В господу запросили аж тисячу нещасть…

Стрічалися в дорозі і чесні, і нечесні,

Коли долали важко рови і оболонь.

У сніп тугий в»язали дороги перехресні,

Із чистих душ кресали і правду, і вогонь.

Сьогодні я не хлипаю, сьогодні я не плачу,

Сьогодні я силкуюся набрати висоту…

У вітра знов питаю: чи сонце я побачу,

Тим часом відчуваю: вростаю в самоту…

І спраглі мої губи нашіптують у тиші

Про те, що сіра пустка вщент серце розрива.

А щось страшенно дике вогнем у спину дише

І в горлі десь застряли обірвані слова…

Під нуль уже пострижені думки усі і мрії,

А може, вони просто узяті у полон?..

Згораємо на попіл у дикій безнадії, -

Життя – театр, як кажуть, а може й лохотрон…

Тож як нам все духовне і все святе вертати,

Щоб наша Україна і край був також  наш?..

-Повірить в те, що правду у грязь не утоптати,

І випити за віру із прадідівських чаш…

 

Картина дня

наверх