Сподіваюсь без надії
Питаю я: чи ти сліпий, чи зрячий?..
А може, уже ні в кого й питать?..
Дивлюсь вперед – і поле дике бачу,
Немає цвіту – нічого й топтать…
Чи віриш ти, що ми живем на тризні
Бездушних, підлих і байдужих чаш?..
Тож як нам жить у вкраденій Вітчизні,
Чи уже край наш, може, і не наш?
Але ж не всі, не всі повимираєм,
Не всі на небо підем голубе…
Гордиться будем зубожілим краєм,
Шукать в собі ошуканих себе.
Так, ми спіткались в горі непідкупнім,
Давились ми.., нас їла дика лінь…
Ми що нащадкам віддамо наступним?
Залишим що для нових поколінь?..
Ми п»єм вино: по вінця повні чаші,
Лунає з душ такий шалений крик.
Байдужі й злі, змертвілі наші душі,
Забули ми священний Божий лик.
І скажеш ти – ми ще живі? Не вбиті?.
Так все єство – отрутою ущерть!
Так-так, ми є, ще дишуть наші миті,
Від себе гоним і хвороби, й смерть…
Хоч кожен день і ніч – в шаленім божевіллі,
Хоча вже кров остання стікає з наших жил, -
Надія жде рятунку в душі, у серці, в тілі,
Тож ще якось живемо й не риємо могил…
Звертаюсь ні до кого, ні в кого я питаю:
Навіщо душу й серце за гріш свій продали?..
В гарячому зітханні я виходу шукаю,
А бачу тільки купи гарячої золи…
Принижували бідних… А скільки їх у світі!
Все брали, поїдали, бо йшла, як кажуть, масть.
І що там ті онуки, батьки старі і діти, -
В господу запросили аж тисячу нещасть…
Стрічалися в дорозі і чесні, і нечесні,
Коли долали важко рови і оболонь.
У сніп тугий в»язали дороги перехресні,
Із чистих душ кресали і правду, і вогонь.
Сьогодні я не хлипаю, сьогодні я не плачу,
Сьогодні я силкуюся набрати висоту…
У вітра знов питаю: чи сонце я побачу,
Тим часом відчуваю: вростаю в самоту…
І спраглі мої губи нашіптують у тиші
Про те, що сіра пустка вщент серце розрива.
А щось страшенно дике вогнем у спину дише
І в горлі десь застряли обірвані слова…
Під нуль уже пострижені думки усі і мрії,
А може, вони просто узяті у полон?..
Згораємо на попіл у дикій безнадії, -
Життя – театр, як кажуть, а може й лохотрон…
Тож як нам все духовне і все святе вертати,
Щоб наша Україна і край був також наш?..
-Повірить в те, що правду у грязь не утоптати,
І випити за віру із прадідівських чаш…