Поэзия этого мира

738 подписчиков

Свежие комментарии

  • Kajna V
    Война закончится тогда. когда этого захочет президент. Пока его предприятия работают на войну, пока идет отмыв миллио...Коли закінчиться ...
  • Kajna V
    Враг украйны сидит в Киеве..Не падай, Вкраїно
  • Татьяна Лисненко (Клименко)
    Спасибі.Коли закінчиться ...

Не стукай осене у душу

Не стукай, осене, у душу

             (диптих)

                   І

Не стукай, осене, у душу,

Неси комусь печалі і жалі…

Чому сьогодні плакати я мушу

І сум тримати в себе на крилі?..

Не рви на шмаття серце моє, ладо,

Я ж посестра тобі, отож – рідня,

Так чому ж на стежину листопаду

Строкате листя кидаєш щодня?

Чому ти сум висіюєш на плечі,

Береш прохожих в обійми свої?

Не зникли в небі кола ще лелечі,

Хоч так давно замовкли солов’ї…

Печальна осене, куди тобі спішити?

Чому щодень прискорюєш ходу?

Спинити б час, бо хочеться ще жити,

І бачить мальви білі у саду…

А ти ідеш, непрохана, як грози,

В лице жбурляєш листя крадькома.

Про все сказать – нема такої прози,

Хоча й поезій теж таких нема.

Про все оце – в душі моїй курсиви,

Читайте всі: великі і малі,

Яка ж ця осінь, чорт візьми, красива!

І що там сум, печалі і жалі!

Відчиню душу – хай вона заходить,

Багрянець щедро й владно розкида.

І хороводи жовтня хай заводить,

Лише кохання хай не розкрада!..

Красива й горда, тиха і привітна,

З  мотивом пісні журавля,

З коханням чистим легко й непомітно

Проходить садом, з вітром розмовля…

Куйовдить щедро обважнілі віти,

З жоржин останніх смика пелюстки,

І кида в далечінь комусь привіти,

І поцілунок шле комусь з руки…

Ох осінь-осінь, ніжна і примхлива,

Тебе малюю в сні і наяву.

О чорт візьми, ти все-таки красива!

В красі твоїй і снію, і живу!

                   ІІ

Яка ж печальна пісня листопаду:

Плаксива осінь з сумом розмовля…

Бо за окраєць приспаного саду

Знов зачепилась пісня журавля…

В повітрі висне срібна павутина,

Комусь на плечі падає вночі.

Й калини круглі диво-намистини

Вогнем горять, як полум’я свічі.

І оце все – боготворити мушу,

І від краси п’янію без вина…

Так гучно осінь стукає у душу,

Красива й горда, з примхами вона.

Крилом махнула – листя облетіло,

І впало сумом прямо на плече…

Можливо, й падать зовсім не хотіло, -

Кришталь-сльоза сповзає із очей…

Чого ж та осінь ніжно-кольорова,

Барвисто-жовта, червоно-руда?

Сповза на землю сутінь вечорова,

Крилом підбитим важко опада.

Мінлива осінь, тиха, кольорова,

Свої жалі їй в пригорщах несу.

Нема між слів такого диво-слова,

Яким би можна висловить красу…

                      ***

 

Картина дня

наверх