Нам з тобою сьогодні так печально обом,
Хоч до осені ще так неблизько і рано…
Пісня в небо летить з беребитим крилом,
І не в силі ми їй зав»язати ту рану…
Я поставлю свічу, що її запалив
І поніс крізь туман у задумливий вечір,
Тільки б вітер надій її не спопелив,
Тільки б роси розлук не упали на плечі…
Я навчуся мовчати в білокорих беріз,
Я навчусь у тополь із доріг виглядати…
Тільки б жить серед вас, тільки б жити без сліз,
Людям все віддавать, і нічого не брати…
Сонце спати лягає вже за сонним селом,
І хай там чи вітри, а чи сірі тумани,
Пісня птахом летить з перебитим крилом,
І, шкода, я не можу вже загоїть їй рану…