Недопите літо
Так пахне на прощання літо,
П»янить нам душу скошена трава…
І хочеться на крилах полетіти,
І хочеться виспівувать слова…
Уже насіння соняшника луска,
Від падолисту – колом голова.
І мого саду кольорова хустка
На гребінь серпня тихо виплива…
Так пахне недопите літо,
Меди пахучі в квіти налива…
І хочеться за хмари полетіти,
І хочеться виспівувать слова…
***
Як непотрібні папірці
Пробач мені, - чиї це весни?
Чиї несходжені стежки?
І мрії сонячні воскресли,
Дощем на землю – пелюстки…
Дивлюсь за обрій, за край неба –
Туман все ковдрою вкрива…
Й мені нічого вже не треба,
Болить у буднях голова.
Вогонь спалахує і гасне,
Я ж гніт у лампі підкручу!..
За все минуле і сучасне
Я знову в муках промовчу…
Як той метелик: крила гріла,
Тримала іскри у руці,
В тому вогні й сама згоріла,
Як непотрібні папірці…
***
Ти запитаєш – чи прийду?
- Прийду, хоч серед ночі!
Але не знаю, чи знайду…
Зітхає ніч пророче…
Ти запитаєш – «Звідки ти?»
А я лиш посміхнуся:
Іти, а може, і не йти,
Я так тебе боюся…
І навпіл небо: два світи!
А я – зірки збираю…
По той бік неба – тільки ти!
А тут тебе немає…
І лиш зітхання в явори
Ховаються пророче…
А серце, що не говори,
Кохать, кохати хоче…
***
Тетяна Лісненко м. Ромни Сумська область