Поэзия этого мира

  Коли дивлюсь я з полониниУ легкокрилу  голубінь,Тебе я бачу,   Україно,І нашу радість, й нашу біль.У водоспадах кришталевихТвоя  душа  жива  бринить,Вплітає  думи   КобзаревіВона в мелодії трембіт.                       Любіть Україну,  і Крим  і  Карпати,          Дніпро і просторі таврійські 

Зачем ходить по старым адресам?Зачем в душе будить воспоминанья?Зачем глядеть в уставшие глаза -В надежде на любовь ?  На пониманье?Прошли года, но нахожу в тебеСлед юности безоблачной и чистой,И тот же смех, лишь чуточку грубей,И тот же взгляд, лишь менее лучистый.Случайность встречи через много