Нема вороття
І промчалися роки, як весни,
Ой, швидкі були коні гніді…
І вже молодість… ой, не воскресне,
Й не вернуться роки молоді.
І крутились так швидко педалі,
За літами минали літа,
Й голубі спонукали нас далі,
Нас сліпила пора золота…
Все пройшло, наче ночі примари,
Сонце мрійно за обрій сіда…
Все сивіші і помисли, й хмари,
Й холодніша у річці вода…
Розгубили ми стільки в дорозі
Рідних, друзів… - Хай пухом земля!..
І душа тепер часто в тривозі
В тиші з ними про все розмовля.
І тепер ми натягуєм віжки,
Жмем на гальма.., - цінуєм роки…
Припинити б гнідих хоч на трішки,
В холодку відпочить залюбки…
Та, шкода, вже такого не буде,
Не буває, на жаль, вороття.
Й хоч не вічні на світі цім люди, -
Безкінечне, на щастя, життя…
