На информационном ресурсе применяются рекомендательные технологии (информационные технологии предоставления информации на основе сбора, систематизации и анализа сведений, относящихся к предпочтениям пользователей сети "Интернет", находящихся на территории Российской Федерации)

Поэзия этого мира

729 подписчиков

Поез11

                                                      Дощі

 

Хіба? Невже? Чия це осінь?

На свічці – воскова сльоза..

Ти жмуток слів лишив у просинь,

Нікому й слова не сказав…

   Та сумувати – ні! Не треба!

   Хоч ті  слова – немов ножі.

   Заглянь у безвість, за крайнеба,

   Де сплять солодкі міражі…

Німа й. Тебе не бачу, -

Таке буває лиш ві сні.

Питаю: вдача чи невдача:

Забути погляд і пісні?

   Сіріє осінь, мов примара,

   В сиво-холодному плащі.

   Й лишився сум, як чорна хмара,

   І йдуть дощі… Дощі, дощі…

 

      Такої осені не буде

 

Купаю мрії в жовтня тиші,

Вдихаю звуки неземні я.

Ледь свої спогади притишу,

                                 Від кольорів густих німію.

Руді і жовті, й червонасті, -

Яких же тут тільки немає!

Строкатий колір – колір щастя,

Від нього й сонце засинає.

Вже й павутина в небі висне,

Калина кетягом гойдає.

А я зажмурююсь навмисне,

Й на квітці осені гадаю…

Боюсь подумать: все вмирає…

Та хай як там говорять люди,

Сама я знаю, добре знаю:

Такої осені не буде!..

 

 

 

 

 

 

 

 

                               Гойдають соняшники небо

                  (диптих)

Гойдають соняшники небо,

А зорі – наче з рукава!..

Не треба слів, зовсім не треба!

І ти правий, і я права.

Твій обрис брала  на долоні

Й до вуст усміхнено несла.

Була в медовому полоні,..

Тому й кохання не спасла…

А ти чому ховаєш очі?

Чому твій погляд з-під руки?

Чом винуватим буть не хочеш?

Та ж сильні ви, чоловіки.

Та що там сила? Що там сила?

(Її в собі не зберегла).

Кохав і зрадив некрасиво,

А я ковтнути й це змогла…

Гойдають соняшники небо,

І пахне вереснем трава…

Не треба слів, уже не треба,

Вже всі промовлені слова…

 

                    ***

 

Гойдають соняшники небо,

Цвітуть медами спориші,

Мені нічого так не треба,

Як сонце, небо і вірші…

 

Я з віршем сплю, живу і мрію,

Немов нектар з життя беру…

Без вірша вмить душа міліє,

З віршем в душі колись і вмру…

                     ***

 

 

 

Картина дня

наверх