Солодке вино

                Солодке вино

Я таємно із тишею п»ю солодке вино,

Веселковою барвою грає в склянці воно…

І хмеліє, і крутиться вмить моя голова,

Й на папері шикуються диво-перли слова.

Де й беруться вони? Наче сходи з ріллі,

Наче яблука в осінь, у густому гіллі.

І слова – наче зав»язь, як ростки крізь віки,

Ллються прямо з душі, наче води ріки…

Ті слова із душі – наче тісто з діжі,

Мов веселка ясна, мов якісь міражі.

І на білий папір із терпкої душі –

Наче срібна роса в молоді спориші…

І рядок за рядком – так курсивить душа,

Так строфа до строфи – і вже є піввірша.

Серце б»ється частіш, в душу – вітром слова,

І ще подих, ще мить – і строфа вже нова.

Ой ви мрії-думки! І я тисну гальма…

Але серцю спочинку вже від рими нема.

…Із тривогою в тиші п»ю солодке вино,

Скільки віршів у серці розбудило воно!