Поэзия этого мира

738 подписчиков

Свежие комментарии

Дощі

                                                      Дощі

 

Хіба? Невже? Чия це осінь?

На свічці – воскова сльоза..

Ти жмуток слів лишив у просинь,

Нікому й слова не сказав…

   Та сумувати – ні! Не треба!

   Хоч ті  слова – немов ножі.

   Заглянь у безвість, за крайнеба,

   Де сплять солодкі міражі…

Німа й. Тебе не бачу, -

Таке буває лиш ві сні.

Питаю: вдача чи невдача:

Забути погляд і пісні?

   Сіріє осінь, мов примара,

   В сиво-холодному плащі.

   Й лишився сум, як чорна хмара,

   І йдуть дощі… Дощі, дощі…

Картина дня

наверх