Поэзия этого мира

738 подписчиков

Свежие комментарии

Мій дід

То мій дід

У війни страшні  лице і очі,

А душа жорстока і чужа…

Я боюсь війни… Її не хочу, -

І щемить, щемить   моя душа…

Хоч її й не бачила, я знаю,

Що страшна вона і навісна…

Як юнак від ран тяжких вмирає, -

А йому ж всміхається весна…

Коли в мріях мариться дорога,

А в окопі – стогін і плачі…

Після бою (в думці) – до порогу

Хоч удень, увечері, вночі…

Там літа пролинули малечі,

І чия – не знаю, в тім вина,

Що в 17 – юності на плечі

Ця страшна, ненависна війна…

Я її ненавиджу! До скону!

Хай її не буде  вже ніде!

За яким неписаним законом

Скільки вбила праведних  людей!?.

…Бій затих… І я пишу в тривозі,

Так болить від  бою  голова…

Вклонитись хочу нашій Перемозі,

Знайти б найкращі, вишукать слова!

…О мамо рідна, хто зна, чи побачу

Тебе у  нашій рідній стороні…

Живий… Воюю… Ситий… І не  плачу,

Солдат, мамо, не плаче на війні…

…І знову бій.  І знову ріки крові –

За честь, за волю, щастя! – Не дарма!

А  лист отой  лишивсь… на полуслові,

І адресу зворотнього нема…

Відпив життя – нещедро і несміло,

Та не було  ні   сліз,  ні каяття..,

Загарячіло в серці, заболіло… -

Злодійка-куля  вирвала з життя…

Він жив, він знав: не  ради  себе

Своє життя у землю покладе.

.,

А щоб над світом мирне  було  небо,

Й пшеничне  поле  квітло  молоде.

…І знову май. І я за всіх молюся…

Он бачиш -  знову  в  небі  журавлі.

В скорботі низько-низько поклонюся

До самої, до самої землі…

…Через роки на фото я  дивлюся,

І старий колір душу обпіка:

А усвідомить подумки боюся,

Що то – мій дід.., - в особі  юнака…

                     ***         

Картина дня

наверх