До тебе

До тебе

До тебе йшла я довгими стежинами,

Де чувся звук зозулі й солов’я,

Калиною, барвінком і жоржинами

Уквітчана душа була моя.

 

Ішла до тебе зимами я сніжними,

Мене зоря вечірняя вела.

І обсипав ти поглядами ніжними,

А я щаслива й радісна була.

 

До тебе йшла – вітри мені в супутники,

Ось-ось торкну тебе я за плече…

А в небі журавлів малі трикутники,

Й сльоза прощальна вітряно пече.

 

До тебе йшла й віталася з березами,

І тінь мені давали ясени…

Та світ пила очима я тверезими,

Як роси п’ють дерева восени…

 

До тебе йшла тернистими стежинами,

О, як же довго я до тебе йшла!

Поколена тернами і ожинами,

Й нарешті, я тебе, коханого, знайшла…