Скорботна пам»ять
Нам не забути, чуєш, світе,
Хоч та історія й німа,
Та пам»ять душі буде гріти,
Хай совість терпко обніма.
Той стогін чуємо і досі,
Він в наших душах не стиха…
…Вони голодні, голі й босі,
Тікають, бідні, від гріха…
І хай чиясь рука із книги
До змісту вирве сторінки,
Але нема такої криги,
Щоб існувала без ріки…
І не дай Бог нам загасити
Отої пам»яті свічу…
Так, ми живем і будем жити,
А про минуле – помовчу…
Бо цифри нам болять, як рани,
Мов сиплять іль їдку на них…
Опам»ятатись нам нерано,
До всіх звернутися святих…
І бить чолом, чолом нам бити,
Будить у душах каяття,
Щоб дав нам Бог у щасті жити,
І щоб продовжив нам життя.
І щоб сади в рожевім вітті
Сріблила вранішня роса,
І щоб ніхто й ніде у світі
В нужді голодним не згасав…
Для цього в душах – совість мати,
Щоб не погас вогонь в очах,
Давайте жить і пам»ятати,
В честь кого блимає свіча…