Ти
Вчора ти заглянув мені в душу,
І в ній погляд владно залишив…
Я тепер страждати довго мушу,
Твій красивий згадувать курсив.
Ти заглянув в душу ненароком,
Полічив усі мої літа.
По душі пройшов несмілим кроком,
І тепер печаль там вироста…
Ти заглянув в душу, так красиво,
Хоч дверцята навстіж – не тобі.
На снігу пишу тобі курсивом:
Не тобі ті зорі голубі…
Тож навіщо в душу заглядати,
Не туди твій погляд, не туди!
Ти кохання справжнє хочеш мати,
Пам’ятай, що квітнуть ще сади…