Поэзия этого мира

738 подписчиков

Свежие комментарии

Дарма

                 Дарма

Я йшла до тебе довго, полинами,

Так довго, довго я до тебе йшла!

Усе пройшло, як зими, поміж нами,

Все, що згубила, так і не знайшла…

Ота пора зеленого клечання…

І тихі ночі, ранки тихі й дні…

Твоє примхливе, треперне мовчання

Тебе щоніч нагадує мені…

Та я не хочу срібла й позолоти,

Нехай комусь під ноги – килими…

Своїм життям наповнюю я соти,

І не лякають хай мене громи!..

І я твій образ викреслити мушу,

Для тебе в серці місця вже нема!

Дощем осіннім вимию я душу, -

«О, скільки часу згаяла дарма!..»

Картина дня

наверх