До Миколая
У тиху-тиху грудня ніч у небо подивлюся,
Поставлю я дванадцять свіч і щиро помолюся:
-О Боже, добрий Миколай, до тебе я звертаюсь:
Сьогодні нам терпіння дай, щоб всі сказали : «Каюсь!»
Із свіч сповзають каплі сліз, печуть мені в долоні,
О скільки горя тепер скрізь, ми всі в його полоні…
Печаль і біль, гризоти й страх, нечесних справ дороги
На ста розвію я вітрах, - дай тільки допомоги!
..Зерно добра скоріш розсій у всі серця холодні,..
Хоча жорстокі ми не всі, й не всі черстві сьогодні.
Святий, предобрий Миколай, благаю тебе щиро:
Лиш добрим людям помагай, хто хоче щастя й миру.
І милосердним людям теж давай світлу дорогу,
Тобі хай дякують без меж, і вдячні будуть Богу.
А від жорстоких – відвернись, хай в самоті побудуть,
Хто крав, вбивав і не дививсь, що поруч також люди.
І зверху вниз хто поглядав, за комір лив водицю, -
А жебраку води не дав, як той благав напиться…
Ішов вперед, переступав того, хто вже безсилий…
І не спитав, чого упав, чого немає сили?..
Себе лиш бачив і любив, й голодному не вірив,
Із себе хама він зробив, себе ж до Бога мірив…
…Отож, горить дванадцять свіч, і їх тепло – у груди!
Тож хай у цю грудневу ніч вам щастя буде, люди!
А Миколай, я вірю, - знов почув мене у тиші…
Пошле добро нам і любов, тож будьмо щирі лише!
За всіх, усіх я помолюсь не раз в цю ніч, не двічі,
Благально й щиро подивлюсь я Миколаю в вічі:
-Прости всіх грішних і презлих, бо заздрість в них говорить.
Прости великих і малих – не відають, що творять…
Розкрийте двері душ отих, де й досі «непогодить», -
Речей не треба золотих, нехай з добром заходить!
І нехай міх добрих вістей у кожен дім заносить,
І для дорослих і дітей добра у Бога просить.
Зберіть добро з усіх цих свіч і в пригорщах несіте.
А Миколаю у цю ніч хай ясно місяць світить!..