Поэзия этого мира

738 подписчиков

Свежие комментарии

Осень

І снить кольорами, міняється осінь,

Щодень – то стихає осіння хода

І погляд частіше у марева просинь,

І все холодніша у річці вода.

Я з осінню схожа,  роками й очима,

Така ж обережна, але навісна!

А скільки тих осеней вже за плечима,

Життя промайнуло, як рання весна.

Клопочуться птахи, бо скоро в дорогу,

Із суму плетуть павутини журбу.

Розбуджують в серці вчорашню тривогу,
Мов килим кладуть під пожовклу вербу.

А потім дощі, і холодні, й смугасті,

І грози осінні, як пізні квітки.

А осінь іде, і хлюпочеться в щасті,

Зриваючи з клена останні листки.

Сміється і плаче, і плаче, й сміється,

В обійми свої забира крадькома.

І хто у полон просто так не дається,

Того так жорстоко бере й обніма…

Не знаю й сама, чи люблю оцю осінь,

Що в душу печалі й страхів накида…

Та погляд мій знову – у марева просинь,

Вона ж мені в душу щодень загляда.

Картина дня

наверх