Коли дивлюсь я з полонини
У легкокрилу  голубінь,
Тебе я бачу,   Україно,
І нашу радість, й нашу біль.
У водоспадах кришталевих
Твоя  душа  жива  бринить,
Вплітає  думи   Кобзареві
Вона в мелодії трембіт.
             
          Любіть Україну,  і Крим  і  Карпати,
          Дніпро і просторі таврійські  краї,
          Країну, як матір, не можна обрати,
          Та  всі ми  родина  і  діти її.

Серед ланів, садів  і  квітів
Дзвенить пісенний  водограй.
Тебе не можна  не  любити, м
Моя земля і рідний край.
Кохана кожної хвилини,
Бо навіть у  скрутні  часи
Стинає дух від  України,
Від неповторної краси.
          
          Любіть Україну,  і Крим  і  Карпати,
          Дніпро і просторі таврійські  краї,
          Країну, як матір, не можна обрати,
         Та можна, як неньку, любити її.

Така незламна,невмируща,
В тобі – жива козацька кров.
І відчуваєш серцем  дужче
До тебе  ніжність і  любов.
Зростай невпинно  і  нестримно –
І щиро віриться  в одне –
Що з нами  разом  Україну
Щаслива  доля  не мине!

          Любіть Україну,  і Крим  і  Карпати,
          Дніпро і просторі таврійські  краї,
          Країну, як матір, не можна обрати.
          Та  варто, щоб кожен був  гідним  її!