Поэзия этого мира

734 подписчика

Дощ

Дощ виграє мелодію сопілки,

На склі лишає розчерки грози.

І тихий стук  в холодну шибку гілки

Лишає слід від крапельки сльози.

Ота мелодія лоскоче мені душу,

В ній тризвук щастя, долі й самоти.

Та я закон природи не порушу,

Що Бог дає, усе буду нести…

В дощі отім – ключі скрипічні й ноти,

Сто голосів – сопрано і альти.

Печальний вечір… Сум не побороти…

А як мелодію сопілки вберегти?

Картина дня

наверх