Поэзия этого мира

738 подписчиков

Свежие комментарии

  • Kajna V26 ноября, 16:36
    Война закончится тогда. когда этого захочет президент. Пока его предприятия работают на войну, пока идет отмыв миллио...Коли закінчиться ...
  • Kajna V26 ноября, 16:33
    Враг украйны сидит в Киеве..Не падай, Вкраїно
  • Татьяна Лисненко (Клименко)26 января, 12:50
    Спасибі.Коли закінчиться ...

Прощання

          Прощання

Вона виряджає із дому синочка…

В саду павутина , як срібна струна.

І пахне волошками біла сорочка…

І кличе у обійми справжня війна…

За сад провела вона сина Миколу,

Здавалося, плаче і сад немовлям.

Невже вона його не стріне ніколи,

Невже його прийме чужинська земля?

За руку тримає, мов чайка тріпоче

Руками безсилими, наче летить.

І важко зітхає, сказати щось хоче,

Сховать, повернуть, на війну не пустить.

А стежка в’юнка від низького порогу,

(В дитинстві він босим щоденно топтав).

Тепер його кличе далека дорога,

Солдатом, бійцем в дев’ятнадцять він став.

Іде він упевнено,  в погляді – пустка,

Погляд суворий, спрямований в даль.

Мати спинилась… До серденька – хустку

Тулить, вимочує сиву печаль…

Хліба дала, дала білу хустину,

І хрестик, що змалечку гордо носив.

А може, зле горе обійде хатину,

-         Синочку, мій сину, удачі проси…

Хрест цілувала, молитву читала,

Аж поки вогнем запекло у душі.

Від вітру гойдалась, безсило упала,

І довго лежала в п’янкім спориші…

…І всі дев’ятнадцять років пролетіло,

Мов кадри із фільму. Здригнулась вона…

Розплющила очі, устати хотіла,

А перед очима – страшенна війна.

Вона закричала: «Синок, повернися! -

І руки у безвість свої підніма.

Оглянься, Миколо, хоч раз подивися…»

А він вже далеко… І сліду нема…

Не хоче старенька додому вертати,

Самітня. Печальна… Сльозу витира…

Стоїть вона й досі, зажурена мати,

Стоїть обеліском посеред двора…

Картина дня

наверх