Дві дороги

                Дві дороги

Дві дороги – як віжки тримаю,

Що ведуть в протилежні світи…

Скільки голову я не ламаю,

І не знаю: якою піти…

Чи по тій, що в маю зацвітає
     І лоскоче і душу, й вуста,

Що веселкою в небі вітає, -

Це дорога легка і проста.

Ну а може, по тій, що грозою

Розтина навпіл душу мені?..

Де мій смуток впереміш з сльозою

Вечори зустрічає сумні?..

Вкотре в серця свого я питаю,

Та у відповідь тиша німа…

Біль свою, наче книгу, гортаю, -

Що ж на світі мене ще трима?..

А гроза завиває і плаче,

Два ворожі зійшлися світи…

Ой важка та  життєва задача -

То якою ж дорогою  йти?..