Несу до людей
Я прокинусь вранці з сонцем і росою,
Пробіжусь до річки стежкою згори…
Намилуюсь вдосталь щедрою красою
Й повернусь щасливою в гомінкі двори.
Наберуся сили із землі святої,
Зачерпну здоров»я з рідної Сули.
Колись наші предки з чаші золотої
А може, із срібної, воду ту пили…
Простягну до сонця я свої долоні,
В Бога сили й мудрості тихо попрошу.
Й довго так стоятиму, наче у полоні,
Й тиші не порушу, й слова не скажу.
І відчую в пальцях дотики цілющі
Сонця і повітря, свіжості й роси.
Земле моя мати, земле всемогуча,
Скільки в тобі мудрості, сили і краси!
Господу спасибі за всевишнє диво,
За тумани сині і тополь красу,
Що навкруг все вруниться і цвіте красиво,
Все це я у слові до людей несу.