Пам’ятаєш…
(Монодіалог)
- Пам’ятаєш, були ми в саду,
П’янко пахли рясні абрикоси.
Попід ними до тебе іду,
Щоб погладить тугі твої коси.
- Пам’ятаю рясні черешні,
Милувались ми ними до ранку.
Ти освідчивсь в коханні мені,
Й розійшлися ми аж на світанку…
- Пам’ятаєш старі яблуні,
Стиглі яблука падали в роси…
Очі наші були не сумні,
Бо дивилися в марева просинь.
- Ми лічили у небі зірки,
І так часто збивались з рахунку…
Пам’ятаю і дотик руки,
Й смак п’янкого твого поцілунку…
Пам»ятаєм. Та все те минуло.
Усе збігло, розтало, стекло…
Те кохання крилом лиш війнуло,
І немає, як і не було…
Ми вже сиві з тобою, одначе
(Хоч роз’їхались в різні краї),
Серце інколи в споминах плаче,
Як співають в садах солов’ї.