Я вишию долю

Я вишию хрестом моє колишнє,Змалюю пензлем доленьку свою,Дивлюсь на тебе, вибілена вишне,Й себе, щасливу, в тобі пізнаю.Моя земна, о юносте барвиста!Із цвітом липи й вересу в косі,Мов Мавка я, щаслива серед листу, Купала мрії в осені красі…І мені квіти радували душу,Лились іі із серця радісні пісні.Я весни всі обожнювати мушу,І наяву, і навіть уві сні…121Була колись заквітчана, як весни,Пісень співала, мріяла, жила!..Сьогодні юність в пам’яті воскресла,Жасмином білим-білим зацвіла.Біліла в травні яблуня крислата,Мотались бджоли, наче навісні,В дворі веснянім поралася мати Й співали дзвінко птахи голосні…Ці кадри справді, наче на екрані, Увесь сюжет – життя і я сама.…А на вікні всміхаються герані,Від їх краси глуха я і німа.І в котрий раз у пам’яті зринаєАромат рідний хатнього тепла.Шкода, що юність швидко проминає, -Така яскрава юність та була…Тепер я й хочу вишити колишнєХрестом чи гладдю – байдуже мені.Уже старою стала моя вишня,Не сипле в руки ягоди смачні…Старі лиш віти вересень гойдає,І жовте листя падає в траву…А я прийдешні роки виглядаю,Та спогадом і снію, і живу.І шити буду, хрестики складати,Нитки із серця брати золоті,Щоб кожен з вас зумів би прочитатиПро все в моєму світлому житті…