Я прокинусь вранці з сонцем і росою,
Пробіжусь до річки стежкою згори,
Намилуюсь вдосталь щедрою красою
Й повернусь, щаслива, в гомінкі двори.
Наберуся сили із землі святої,
Зачерпну здоров’я із ріки Сули.
Тут же наші предки з чаші золотої
Цю водицю срібну, як святу, пили.
Простягну до сонця я свої долоні –
Мудрості і сили в Бога попрошу
Й довго так стоятиму у краси полоні,
Й тиші не порушу, й слова не скажу.
І відчую в пальцях дотики цілющі
Сонця і повітря, свіжості й роси.
Земле моя мати, земле всемогуча,
Скільки в тобі сили, мудрості й краси!
Господи, спасибі за всевишнє диво,
За тумани сині і тополь красу,
За усе, що вруниться, і цвіте красиво, –
Все це я у слові до людей несу.
