Зима
Зими такої не було ніколи:
Важкі сніги, морози, холоди…
Іду щодень із радістю до школи
Й дивуюсь: знову в білому сади…
Але цей колір міниться, сріблиться,
Від казки колом, колом голова!
І світло так, аж боляче дивиться,
Й навіщо тут надумані слова?
Сніги такі глибокі, наче мрії,
Та все одно розтануть навесні…
Але сьогодні – віхоли й завії,
І на душі так радісно мені!..
Іду, а сніг – хустиною на плечі,
Мороз вуста лоскоче крадькома…
Намалювати б тихий, сніжний вечір, -
Шкода, що фарб засніжених нема…
