Слід у слід
Я слід у слід крокую за тобою
По білій стежці срібної зими.
За нами роки: з радістю й журбою,
Та чи втечем від них з тобою ми?..
Але стежки усі – немов до краю,
Й годинник час все швидше відбива…
А я себе по крапельці збираю,
В собі шукаю жести і слова…
Щоб їх в молитву тиху нанизати,
І хай там дощ, чи грози, чи сніги,
Про наболіле все тобі сказати,
І хай нам Бог пробачить всі борги…
Проходить літо, осінь в спину диха,
І час летить, не стишує ходу.
А я життям, як житом – тихо-тихо
По диких росах повагом бреду…
Веду розмову з тихою журбою,
Бентежать душу зграї вороння…
Я слід у слід крокую за тобою,
Та осінь нас обох наздоганя…
