Відпущу слова свої на волю,
Та боюсь, що хтось їх позбира…
Я малюю ними свою долю,
А роки нашіптують : «Пора!»
Скільки вже зупинок проминула,
Потяг мчав, не стишував ходи.
Так життя пройшло… І я збагнула,
Що багато збігло вже води…
Сивина лягає на волосся,
Хтось здоров’я підло викрада…
Нехай щось в житті і не вдалося,
Та душа ще й досі молода…
І я цим горджуся і пишаюсь,
Шепочу молитви крадькома.
Бог дає, я вдячно і втішаюсь,
В інших же й цього нема… Нема…
