Тетяна Лісненко М. Ромни Сумська область
Мої батьки
Батьки мої живуть у тім селі,
Куди ведуть шляхи курні й дороги,
Куди завжди вертають журавлі,
А з ними й я: до отчого порогу.
В селі отім – ліси, сади, поля,
Село оте – як писанка, красиве.
На колос буйний щедриться земля,
А в тій землі – краса людська і сила.
Весною там хвилюються сади,
І повені черемхові й бузкові…
А восени – незаймані плоди,
В обійми манять запахи казкові…
Живуть батьки у хаті, край села,
Не нарікаючи на доленьку ніколи.
В городі – лад і повен двір зела,
З якого мед збирають мудрі бджоли.
Роки ідуть: то осінь, то весна,
На скронях все білішають сивини…
А в мене в серці – сповідь голосна
За всі мої і братові провини…
Нехай вони, як зернятко, малі,
Бо як усі, від інших – ні, не гірші!
Отож живуть батьки мої в селі, -
Частенько я присвячую ім. вірші…
Пишу ім. оди, сповіді й пісні
Про білі вишні й мальви коло тину,
Про спів пташок і грози навесні,
Про батьків двір і мамину хатину.
Про пісню мами й диво-рушники,
Що в хаті на стіні, неначе крила…
То все іі натомлені роки, -
Вона їх шила, наче говорила…
В дворі у батька – м»ята й сокирки,
Всьому тому уміє дати раду.
Там – помідори, свіжі огірки,
А там – важніють грона винограду.
В дворі весною квітнуть спориші,
А в червні – знов шовковиці медові.
Й велика радість в батьковій душі
За гарбузи в городині пудові…
Над зіллям тим погойдують джмелі,
Так пахнуть трави, росами умиті.
І батько мій в солом»янім брилі
Куштує вдячно груші соковиті…
…Як голуби, воркують у селі,
Тамуючи в серцях своїх тривогу…
Бо на крило зібрались журавлі, -
І знову їх проводити в дорогу.
Так день за днем продибають літа…
В душі слова карбуються курсивом.
В батьків моїх – вже осінь золота..,
В селі вона непрохано красива…
***
Три дороги
Три путі в житті є, три дороги,
Моє серце ділиться на три:
Перша йде – до отчого порогу,
Друга – це до творчості дорога,
А про третю скажуть вам вітри…
Третя та, що крає навпіл небо,
Що дощем зволожує вуста.
Це дорога – до самої себе,
І лукавить зовсім тут не треба, -
Це трудна дорога й не проста!
Хоч по ній щодня ідуть щедроти,
І думки пливуть, як кораблі,
І вітри не завжди віють проти,
Й існувати буде вона доти,
Доки є людина на землі.
Три шляхи в житті, як триєдині
Пальці у молитві на руці…
Світять все життя вони людині,
Буде так, було і є так нині,
Й не нові нам істини оці.
Першій поклонюся я дорозі,
Другу у душі своїй знайду.
А по третій йтиму у тривозі,
Все стерплю й здолаю у дорозі,
Доки аж до краю не дійду…
