Любов останньою ніколи не буває
Любов останньою ніколи не буває,
Зів’яне, стухне… Знову зацвіте…
Її промінням сонце напуває,
І тому в неї серце золоте.
Любов останньою ніколи не буває,
Її, хоч як, а жевріє душа...
В надії крилах пуп’янки ховає,
І до сердець коханих поспіша…
Любов останньою ніколи не буває,
Її зітхань мені не вистача.
Нехай когось кохання й забуває,
Та не згаса навіки та свіча…
Любов останньою ніколи не буває,
Зів’яне квітка – інша зацвіте…
І ранок знову в чаші наливає
П»янке вино, як сонце золоте.
Любов останньою ніколи не буває,
Їй лише вітер листя обрива…
Вона вмира, і знову оживає,
Неначе в квітні молода трава.
Любов останньою ніколи не буває,
Хіба що миті – радісні й сумні…
Любов живе й ніколи не вмирає,
Вона ж бо вічна! Чуєте чи ні!?.