Летять літа так швидко, мов згори,
Немов їх хтось підкручує отак.
Пливуть в даль клени, сосни, явори,
А в серці виспів запитальний знак.
Що ти надбав і як літа прожив?
Чи все зробив, що в мріях планував?
Чи сина маєш? Сад чи посадив?
Добром чи злом наповнюєш слова?
Спіши зробить усе на цьому світі,
Бо час не жде. Зупиниться – і все…
Впадеш за мить в ромашковому квіті,
Й до раю душу вітер понесе…