Паперові крила
Я для себе істину відкрила,
В тому, мабуть, і життєва суть,
Що мої легкі, з паперу, крила
Мене часто високо несуть…
Тож до сонця крила розпростерті,
Хоч і часто чую я: «Гори!»
І тому, тікаючи від смерті,
Дуже часто падаю згори…
Але знову й знову піднімаюсь,
Йду туди, де плачуть солов’ї…
І крізь сльози сонцю посміхаюсь:
- Хай з паперу крила, та МОЇ!