Такої осені не буде
Купаю мрії в жовтня тиші,
Вдихаю звуки неземні я.
Ледь свої спогади притишу,
Від кольорів густих німію.
Руді і жовті, й червонасті, -
Яких же тут тільки немає!
Строкатий колір – колір щастя,
Від нього й сонце засинає.
Вже й павутина в небі висне,
Калина кетягом гойдає.
А я зажмурююсь навмисне,
Й на квітці осені гадаю…
Боюсь подумать: все вмирає…
Та хай як там говорять люди,
Сама я знаю, добре знаю:
Такої осені не буде!..