Стежки до осені
У жовтні бджоли не гудуть,
Вітрами мрії перемито…
Стежки до осені ведуть,
А я жадаю тільки літа.
І осінь я люблю без меж,
Люблю біляві хризантеми,
Люблю троянди я, та все ж
Лякають осені тотеми.
Бо осінь струшує блакить
Не тільки в роси, а й на плечі.
Й найдужче серденько болить,
Як голоси в небі лелечі.
Усі стежки у осінь мчать,
Я так боюся того лету,
Бо все спочатку – не почать,
Не купиш літа за монету.
Хоч холодів я теж боюсь,
Ховаю страх в душі уміло,
Я серпню легко посміхнусь
І в осінь крок зроблю несміло.
І хай вітри в полях гудуть,
Зривають лист несамовито.
Стежки до осені ведуть?..
Зате в душі квітчасте літо.
