Поэзия этого мира

732 подписчика

Мое лето

Моє літо – в зелену мережку –

Вже згасає й за обрій сіда…

Теплий серпень згорта свою стежку,-

Осінь в душу мені загляда.

Вже вищипує вітер пелюстки

Із багряних жоржин, що в дворі,

Й вицвітає літ зоряна хустка,

Пада сум з хризантем на поріг…

Моє літо – уже відболіло,

Засріблились осінні сади,

І кохання на попіл зотліло,

Врожай щедрий печалі вродив…

А у небі вже кола лелечі..,

Так тривожать сумні вечори,

Павутиною старість на плечі –

Як гроза на старі явори.

Відболіло те літо, як весни,

Що в горошок рясніло в саду.

І минуле тепер не воскресне,

Вже його я ніде не знайду.

Осінь тихо виходить на стежку,

По калинах червоних бреде.

Моє літо – в зелену мережку,

Але осінь непрохано йде… Т. Лісненко

Картина дня

наверх